Інструктивно- методичні поради до створення екологічної стежки
Зміст
Вступ. Значення екологічних стежин для освіти та виховання
Мета і завдання екологічної стежини
Вибір маршруту і його довжина
Вибір місця
Екскурсійні об’єкти
Розробка маршруту
Обладнання екологічної стежини
Підготовка екскурсоводів
Рекомендації щодо проведення занятьна екологічній стежці
Вступ.
Значення екологічних стежин
для освіти та виховання
В практиці екологічної освіти все ширше використовуються різноманітні підходи і методи навчання безпосередньо в природі, одним з яких є екологічна стежина. Їїпризначенняполягає в тому, щобзабезпечити вихованцямможливістьспостерігатиприродніоб’єкти і явища, знайомитись з найтиповішими та унікальними для конкретноїмісцевостіприродними ландшафтами, пам’яткамиприроди, а такожхарактернимипроявами антропогенного впливу на природнеоточення. Навчальна екологічна стежка має бути добре обладнаною та інформаційно насиченою. Кожна її ділянка – це своєрідна модель, яка містить певні аспекти екологічної проблеми, природних знань. Наприклад, знайомство з видовим складом рослинного і тваринного світу окремих унікальних об’єктів, що репрезентують пам’ятку природи та історії. З метою підвищення навчальної і виховної функції екологічної стежки підготувати на маршруті і встановитищити з різноманітноюпізнавальноюінформацієюекологічного, історичного, краєзнавчого характеру.
За своїми можливостями екологічні стежки досить універсальні та надзвичайно ефективні. По-перше, вони використовуються в обов’язкових заходах, приурочених до конкретного місця – навчальних практиках. По-друге, завдяки емоційному сприйняттю людиною природи, її впливу на всі органи чуття під час походу чи екскурсії екологічною стежкою. Це унікальна форма не лише природоохоронної діяльності, але й поєднаного з нею відпочинку. Тому діти охоче ідуть на підготовлений маршрут – екологічну стежку відпочивати. Екостежкиможнарозраховувати як на молодших школярівтак і на старших. Вони можуть бути найрізноманітнішими за науковою спрямованістю: зоологічними, ботанічними, географічними, геологічними, історичними, а також комплексними. Процес навчання з природничих дисциплін спирається на вивчення довкілля, а це неможливо без безпосереднього спілкування з природою.
На кожну екологічну стежку складається відповідна документація: паспорт, карта-схема, буклет-путівник з описом за змістом інформаційного оформлення всіх об’єктів, що зустрічаються.
Мета і завдання екологічної стежки
Екологічна стежка створюється для проведення навчальної і пропагандистської роботи з питань охорони природи, створення умов з метою виховання екологічно грамотної культури поведінки людини в оточуючому середовищі. Це своєрідна навчальна лабораторія в природних умовах. Відвідувачі мають змогу на відносно короткому маршруті (1,5 – 2 км.), не від’їжджаючи далеко від школи ознайомитися з різноманітними біоценозами, видовим складом організмів певної території, або маршруті, розрахованому на одноденний похід. Можна створити для певної вікової групи дітей інформацію по екологічній стежці, цим вони стають доступнішими для всіх верств населення, це також крок до підвищення рівня екологічної свідомості населення.
Навчальна екологічна стежка розрахована на такі категорії відвідувачів: педагогів і вихователів, студентів університетів, педінститутів, дітей старших груп дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, технікумів, відпочиваючих громадян.
Вибір місця
Обрана для екостежки місцевість має відповідати таким вимогам:
· відповідати поставленимцілям і завданням;
· бути доступною, знаходитисянеподаліквідтранспортнихмагістралей;
· природнікомплексиповиннірепрезентувати як типовіугруповання, так і унікальні; лісовіділянкимаютьчергуватися з відкритими;
· стежка маєпроходитиповзджерела, водойми, через іншіприроднікомплекси, включаючиантропогенні;
· бути безпечною: не перетинати авто-(чизалізничні) шляхи, не проходитипоряд з лініямивисокоїнапруги і небезпечнимитехногеннимиоб’єктами.
Оптимальна довжина стежки становить 1.5 – 2 км., ширина 2 – 3 метри. Маршрут маєобминатимісця, де мешкаютьрідкіснівидифлори і фауни, вразливіприродніоб’єкти, що легко пошкоджуються і довговідновлюються. Екскурсіяможетривати 1 – 2 годинизалежновідвікуучасниківтацілей. Як правило, стежка повинна мативиглядпетлі з початком та кінцем в однійточці. Рух за маршрутом проходить лишев одному напрямку.
Обравшипридатнемісце для майбутньої стежки, треба провести узгодженняізземлекористувачами (лісництво, фермер, колективнегосподарство, виконкомтощо). Для цьогоскладають і підписують угоду про створенняекологічної стежки та визначаютьзобов’язаннящодоїїутримання і охорони. Треба погодитицідокументи в місцевих органах влади. Таким чином створюютьсяправова основа для функціонування і збереження стежки, що в подальшомумаєусунутиможливістьпровадження на нійгосподарськоїдіяльності, неузгодженої в документах.
В угодіщодовикористанняекологічної стежки треба відобразититакуінформацію:
· дані про організацію, яка створюєекологічну стежку;
· мета створення стежки;
· схема маршруту та описекскурсійнихоб’єктів;
· сучасний стан стежки та перелікнеобхіднихзаходів з укріпленняшляхово–стежкового полотна, необхідністьствореннямістків, майданчиківдляпривалів, куточків для занять;
· регламентаціядій на місцяхвідпочинку (обмеженнярибалки, розкладаннявогнищ, окремихдослідівтощо);
· інформація про заборонудеякихвидівдіяльності (випасанняхудоби, вирубка, розорювання, сінокосіння, заїзд автомашин, збиранняприроднихматеріалівтощо);
· відомості про режим охорони особливо ціннихприроднихоб’єктівтаосіб, яківизначають і здійснюютьохорону маршруту екологічної стежки.
Вибір маршруту і його довжина
Підбираючи маршрут екологічної стежки доцільно враховувати такі умови:
- доступність маршруту для відвідувачів/відстань від населеного пункту;
- зручність транспортного зв’язку;
- естетична виразність оточуючого ландшафту та інформаційна ємкість маршруту.
Визначаючи загальну довжину екологічної стежки, слід враховувати, що середня тривалість однієї екскурсії для старшокласників і дорослих повинна становити 2-2.5 години. Цьому буде відповідати обладнаний маршрут довжиною близько двох кілометрів.
Проте в кожному конкретному випадку тривалість екскурсії буде залежати від складу групи. Так, найбільш тривала екскурсія (до 3-х годин), або одноденний похід (8 годин) розраховується на педагогів, вихователів, студентів. Для дітей молодшого віку проводиться вступні екскурсії на частині стежки тривалістю 35-40 хвилин. З дітьми середнього шкільного віку можна проходити по всьому маршруту, але у вивчення включати не всі екскурсійні об’єкти.
Для старшокласників екскурсія проводиться в повному об’ємі і в більш повним використанням екскурсійних об’єктів.
Маршрут екологічної стежки вибирається з урахуванням навчально-виховних завдань в плані раціонального природокористування. Слід уникати ділянок з монотонними однотипними природними угрупуваннями, віддаючи перевагу тип, де є чергування відкритого простору з лісовими стежками, рівного і пересічного рельєфу, куточків незайманої природи з ділянками, які піддавалися значному антропогенному впливу. Важливо, щоб стежка проходила через естетично приваблюючі місця як природного, так і антропогенного ландшафту.
Екскурсійні об’єкти
Важливою особливістю екологічної стежки є її інформаційність. Умовно її можна розділити на пізнавальну, навчальну і вступну. Вона повинна впливати на емоції, інтелект і волю відвідувача. Кожному виду інформації відповідають свої зорові об’єкти на маршруті стежки. Так, натуральні об’єкти виступають зоровими образами для повідомлень екскурсоводам переважно пізнавальної інформації. Це історія місцевості, види рослин, тварин, форми рельєфу, ґрунти, гірські породи та інші елементи живої і неживої природи. Досвід показує, що найбільшою популярністю у дітей і дорослих відвідувачів стежки користуються цікаві природні об’єкти. Власне, вони і підлягають найбільшому впливу з боку людини, особливо в зонах рекреації. Тому важливе значення у підвищені екологічної освіти відвідувачів стежки має знайомство їх із законами живої природи, дія яких і забезпечує стабільність екологічних умов життя в оточуючому середовищі. Суть дії цих законів найбільш доступно розкривається на фоні знайомства з різноманітністю видів рослин, тварин, грибів. Вивчення школярами видової різноманітності відповідає виконанню вимог навчально-виховної програми з природничих наук. Особливим критерієм при їх виборі потрібно вважати екологічну виразність. Вона полягає в тому, щоб вибраний вид або процес, який спостерігається, дозволив екскурсоводу наочно показати і побудувати бесіду про роль цього виду у створенні чи підтримці екологічного стану середовища. Під час вибору маршруту стежки необхідно прагнути до того щоб він охопив не лише унікальні, але й типові об’єкти місцевої природи (різноманітні типи рослинних угрупувань, водойм, характерні форми рельєфу, тощо). Специфічний екскурсійний об’єкт на стежці – пам’ятник природи. Він поєднує в собі природну і історичну цінність. Наприклад, вікові дерева, які є свідками історичних подій або ровесниками видатних людей нашої Батьківщини. В порядку зорового образу екскурсовод використовує усі видимі зі стежки елементи антропогенного ландшафту. Це можуть бути різноманітні транспортні магістралі, архітектурні споруди, с/г угіддя, водні джерела, заповідні території, сама зона рекреації як одна з видів природо- використовування. Посилаючись на ці реальні прояви людської діяльності, екскурсовод розповідає про характер природокористування, зупиняється на виникаючих проблемах охорони природного середовища, шляхах і способах їх вирішення на різних рівнях: краєзнавчому, національному, світовому. Бажано включати у таку інформацію відомості про участь місцевої молоді у вирішенні краєзнавчих проблем охорони природного середовища.
Розробка маршруту
Перед вибором маршруту треба уточнити топографічні, фізико-географічні та екологічні умови, визначити місця зупинок, скласти комплексний опис стежки для екскурсоводів та провідників. Описвключаєкоротку характеристику всього маршруту та детальнурозповідь про кожнузупинку та основніоб’єкти на них, на якіслідзвернутиувагувідвідувачів.
На час екскурсіїнеобхідновидатибуклетиабопутівникиекологічною стежкою.Їхсліділюструватифотографіямиабомалюнками, невеликими за розміром, якщоможливо – кольоровими. Буклетипотрібні для правильного веденняекскурсій, а також для самостійногоознайомлення з особливостямиекологічної тропи. Текст необхідновикладати простою лаконічноюмовою і не обтяжуватийогомалозрозумілимитермінами.
Обладнання екологічної стежини
Воно починається з прокладання на місцевості маршруту стежки і складання крупномасштабної картосхеми. Доцільно провести обстеження місцевості вздовж маршруту в радіусі 50м щоб виявити і закартувати цікаві екскурсійні об’єкти або намітити місця для їх наступного створення. Після виготовлення картосхеми на один з екземплярів позначити всі об’єкти екскурсії, що є на місцевості. На іншому екземплярі – позначаються ті об’єкти, які плануються створити в ході обладнання стежки. Попередньо ініціативна група спільно з консультантами обстежує маршрут і виявляє місця встановлення щитів, знаків і вказівників, обладнання оглядових точок, тощо. Доцільно, щоб уздовж маршруту діти виконували різноманітні корисні справи природоохоронного характеру. Для цього слід рекомендувати створення мікрозаповідників для комах, пробні ділянки з штучними гніздами і годівницями для птахів. Цілий ряд об’єктів гуртківці можуть створити своїми руками, вписавши їх у ландшафт, що оточує стежку.
Одним із завдань екологічного виховання є формування бережливого ставлення до лікарських, рідкісних і зникаючих видів рослин. На гурткових заняттях вихованці можуть закласти в зоні маршруту серію ботанічних закладок. На них, з урахуванням екологічних вимог, висаджуються лікарські рослини, рідкісні або зникаючі види флори, характерні для даної місцевості.
Для навчання відвідувачів правилам відновлення ґрунтового родючого шару на маршруті стежки доцільно мати місце для вогнища з дерном, який знімається, зразки відновлення ґрунту на старих вогнищах. Особливу емоційну дію справляє на відвідувачів порівняльний показ вогнищ різного віку. На них видно, як багато років потрібно для того, щоб на спаленій землі знову росла трава.
Підготовка екскурсоводів
З різними категоріями відвідувачів взаємодіють екскурсоводи різного рівня підготовки. З педагогами, вихователями, студентами екскурсію ведуть досвідчені педагоги-методисти. З дітьми різного віку – педагоги, студенти, старшокласники. З іншими групами пізнавальні екскурсії проводять діти середніх і старших класів – вихованці гуртків.
Для різної категорії екскурсоводів повинен бути підготовлений проспект екскурсії, схема маршруту.
В містах області де є більше однієї школи необхідно створювати екологічну стежку спільно. Маршрути враховувати так, щоб вони були зручними для використання кожним навчальним закладом, із закріпленням певних ділянок яку обладнують, підтримують у належному стані вихованці розташованих ближчешкіл. Таке доручення повинні виконувати активісти-патрулі, або гуртківці еколого-натуралістичного напрямку.
Для населених пунктів, де протікають ріки, потічки, їх потрібно обов’язково включати в об’єкти екологічних стежок.
В інформації вказати такі дані:
Географічні: назву, де бере початок, яка довжина, куди впадає.
Біологічні: які найбільш поширені рослини оточують їх, які мешкають в них та біля них тварини.
Народногосподарські відомості: як і для чого використовують водойму люди.
Включати до об’єктів екостежки парки, сквери, місця відпочинку населення, рекреаційні зони. Створити місця короткочасного привалу. В цих місцях необхідно провести паспортизацію (етикетування) цінних порід дерев, кущів за такою схемою:
ü Назва – літературна, місцева, латинська, батьківщина, клас, родина.
ü Коли цвіте, які плоди, насіння, форма листків.
Звичайно, нема потреби і можливості перетворити стежку лише в штучні інформаційні щити, етикетовані дерева та кущі.
Враховуючи, що екскурсії на екологічній стежці проводяться і взимку, ранньою весною та пізньою осінню, важливо для екскурсоводів мати альбоми із зображенням (фото, малюнки, буклети) рослин і тварин занесених до Червоної книги, рідкісних та зникаючих видів. Маршрутні альбоми постійно вдосконалюються, поновлюються, дають можливість ознайомлюватись індивідуально з об’єктами екостежки. А в непогоду проводити заочне ознайомлення із зеленою лабораторією.
Примітка.
Відповідальним за створення і проведення роботи на екологічних стежках: керівникам гуртків, інструкторам-юннатам, екскурсоводам, вчителям біології слід дотримуватись таких правил:
1) Дотримуватись того, щоб створення і робота на екостежках не була шкідливою для оточуючої природи.
2) Не знищувати зелених посадок, не руйнувати місць можливих для розмноження птахів та звірів, нересту риб, розоренню мурашників, руйнуванню грибниць.
3) Роботи та екскурсію в зонах лісопосадок, парків та сквері в безпосередній близькості до водойм не проводити у Період Тиші (травень, червень).
4) Враховуючи, що при інтенсивному використанні екостежки певні ділянки, окремі об’єкти зазнають небажаних змін (витоптування навколо екзотів, дерев-старожилів, лікарських трав, джерел та струмочків, відлякування тварин, тощо) необхідно давати можливість цим ділянкам «відпочити», відновити попередній екологічний стан.
Рекомендації щодо проведення занять
на екологічній стежці
Місцем проведення занять є природна лабораторія, тому під час екскурсії абсолютно неприпустимо завдавати шкоди природному середовищу, знищувати рослин і тварин. Перед початком екскурсії слід нагадати правила поведінки у природі та пояснити мету заняття. Якщо потрібно, вихованці повинні підготуватися до заняття (підготувати невеличкі доповіді за вказаними темами).
Керівник визначає час збору, тривалість заняття, вимоги для одягу, взуття, необхідне забезпечення (щоденники, ручки, фотоапарат, визначники). Учні можуть самостійно вести фенологічні спостереження на окремих станціях.
Бажано через кожні 500 м обладнати у привабливому місці майданчик для відпочинку. Тут також можуть проводитися теоретичні чи практичні заняття з навчальних предметів чи за програмою відвідування екологічної стежки.
Після проведення екскурсії необхідно провести обговорення результатів і підсумувати отримані знання та досвід.
На екологічній стежці можна подати у вигляді простих знаків-символів, що добре запам’ятовуються і відображають головні правила поведінки у природі:
· не ламати дерев;
· не рвати квітів;
· не смітити;
· не палити вогнищ;
· не брати з собою собак;
· не сходити зі стежки, крім зупинок відпочинку;
· не шуміти.
Укладач:
Богатир Тетяна Василівна,
методист ЦЕНТУМ
